Чи схожий російсько-український конфлікт на війну 90х в Югославії ?
1-07-2014, 10:00

  
Прес-конференція на тему «Донбас. Чечня. Балкани: є аналогії?» днями відбулась у «Главреді»
Її учасники: Дар’я Гайдай, експерт-балканіст Інституту світової політики та Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень аналізують чи схожий розвиток подій на сході України на сценарії в Чечні і Балканах, хто і які висновки повинні зробити.

Після другої війни в Чечні російський вплив на Близькому Сході базується виключно на персональній унії Путін-Кадиров. Ця середньовічна конструкція може існувати до тих пір, поки один з її учасників вважає за необхідне її підтримувати, в даному випадку, поки РФ готова сплачувати данину і закривати очі на порушення у законодавстві прав людини, які відбуваються в Чеченській Республіці. В перспективі, це може призвести до значно більших ускладнень, зокрема для самої РФ не тільки в Чечні, а й на ширшій території Північного Кавказу. Так як відомо, що пан Кадиров дуже активно працює в суміжних республіках, в Дагестані і за межами національних республік — в Краснодарському краї, в Ставропольському краї, встановлюючи свої персональні стосунки з місцевими елітами, групами, кланами, які там активно працюють в бізнесі.

Нав’язування Україні такого шляху призведе до створення феодального анклаву на частині території України, який буде споживати суспільні ресурси. І якщо припустити тимчасове примирення, в перспективі це може складати значно більшу проблему, ніж ті, які ми маємо зараз.
Вихід з цієї ситуації, який в РФ багато експертів по Кавказу пропонувало, але він був не завжди почутий, побудова нормальної правової держави, з однаковими правами, з дотриманням прав, свобод і з працюючими державними інститутами. Тільки цей шлях – побудова громадянської нації і дотримання прав бізнесу, людини, асоціації, громадян з працюючими інститутами, в перспективі зможе вирішити конфлікт на Кавказі. Стосовно Донбасу, рецепт той самий, але в обох випадках потрібно враховувати конкуренцію ідентичностей і працювати над цим. Це складніше ніж збудувати інститути. Не відомо чи це вдасться в наших умовах.

Перемовини, які зараз ведуться, важко оцінювати. Не все контролюється вже Путіним. Російський націоналізм виходить з-під контролю, не тільки на території РФ, а й на території східних регіонів України.

Однією з відмінностей між сценаріями Югославії та Донбасу є те, що лідерами в ДНР та ЛНР були поставлені не представники ні місцевої влади, ні населення. В Югославії були так звані легітимні лідери, які були місцевими жителями.

Незадоволення громадян діючими самопроголошеними місцевими лідерами на Донбасі свідчить про те, що в Україні немає громадянської війни, яку нам намагаються нав’язати. Проте, найманці РФ настільки ідеалізовані, що не припинять війну, якщо Москва скаже, що це більше не в її інтересах.
Спрогнозувати, як вони будуть діяти, коли Україна та Росія дійдуть якоїсь згоди, досить важко.

Приклад Хорватії. Був встановлений мир на всій території країни. Були дані гарантії прав і свобод культури, релігії, персональної мови. Хорватія змогла, дуже важко, провести певні реформи. Стала членом європейського співтовариства.

Вихід із ситуації:
 — наведення миру;
 — відновлення безпеки;
 — встановлення органів влади і міліції;
 — громадянський лад;
 — гарантування прав;
 — працюючі інститути.

Ідеальних і безконфліктних країн в нашій частині світу, на жаль, не дуже багато. Колосальна різниця між тим, що у нас було і що нам зараз пропонується, і тим, що зараз у Хорватії. Сергій Данилов бачить тільки такий варіант, він є найбільш оптимальним для України.
Втручання Нато поклало край війні на Балканах. Але такий сценарій в Україні не можливий, тому що йдеться про державу-члена ради безпеки ООН, про одну з найсильніших держав світу, тобто Росії. Це може призвести до нової Холодної війни.
Європа дуже пасивно відноситься до нашого конфлікту. Вважає це внутрішнім конфліктом України. Але це є прямою загрозою Євросоюзу. Чим більше буде загострюватись конфлікт, тим жорсткіше буде реагувати Європа.

Перемовини, які ведуться. Учасниками мають бути громадяни України. По-перше, наведення ладу, порядку. Вибори місцевої влади, нова конституція, яка конструює співвідношення повноважень, прав. Політичне поле починається з того, коли відновлено конституційний лад.
Один з варіантів вирішення питання: після наведення конституційного ладу провести референдум. За рік-півтора. Під контролем ОБСЄ, міжнародних організацій, Росії… Поставити питання: «Ви за перебування ДНР чи ЛНР у складі України чи ні?» Якщо ні, то Україна не зобов’язана підтримувати ті райони, які не бажають існувати в її складі.

Передумовою до конституційної реформи є наведення порядку. А передумовою до наведення порядку є знищення терористів.
Можлива інституціалізація та суб’єктивізація сепаратистів через переговори, які зараз ведуться. Можлива, але чи відбудеться — це навряд.
Існує думка, що, скористаючись тимчасовим миром, Росія спробує ввести миротворчі війська на територію нашої країни. Але без згоди України ввести миротворців на її територію Росія не може, тому що це суперечить міжнародному праву. – Стверджує Дар’я Гайдай. Миротворчі війська є міжнаціональними. Будуть спроби нав’язати певний миротворчий формат. Росія хоче цим довести, що в нас є громадянська війна та етнічний конфлікт. Успішність залежить від того, чи зможе Росія переконати міжнародне співтовариство в тому, що російська меншина знаходиться під загрозою. Вирішальним фактором є позиція Києва. Київська влада має довести, що вона вважає жителів східних регіонів рівними громадянами України.
Ще один важливий фактор, це ситуація на Близькому Сході, зокрема, ціна на нафту. Економіка Росії перебуває в задовільному стані і найближчим часом економічного краху нашого північного сусіда ми не побачимо. Ситуація на Близькому сході катастрофічна. Ціна на нафту досить висока (14$ за барель). Ціни на нафту спекулятивні і не визначаються економічними факторами.

РФ вкрай залежна від ціни на нафту. Ситуація на близькому сході на пряму стосується України, але, на жаль, на неї мало звертають увагу. Іран допустив велику помилку, адже шиїти – це основна частина населення, прем’єр-міністр Нурі Малікі фактично є вассалом Тегерану. Сторін конфлікту багато. Для Саудівської Аравії ворогом є саме шиїти. Це є глобальною проблемою. Вона відволікає увагу від України. РФ значно легше буде проводити свої акції. Ресурси США обмежені, втрачається лідерство. Світовий сектор безпеки, консолідований на Заході не такий сильний. Україна, в першу чергу, програє від великої війни на Близькому Сході, яка стає ймовірною. Сторін багато, виходу немає.

РФ зацікавлена в тому, щоб помножити кількість регіональних конфліктів, в яких задіяні США, де інтереси США під загрозою. Поява нової конфліктної гарячої точки, яка несе загрозу стабільності всього близькосхідного регіону вигідно для РФ, розв’язує їй руки. Відомо, що Кремль пропонував обмін своїм західним партнерам. Сирія в обмін на Україну. Росія припиняє підтримку Башара Асада, взамін — Захід припиняє підтримувати українську демократію, ідентичність, державу. Безперечно, на таку цинічну угоду ніхто не пішов. Операція Заходу проти Асада була провальною, крім того, ще більше загострила конфлікт. Під загрозою вже Південна Туреччина і стабільність всього близького сходу. У важкому становищі перебувають союзники США з Перської затоки.

Асад опанував ситуацію на більшій території, відновив контроль над військовою інфраструктурою, провів вибори. Ісламська терористична держава Ірак та Ліванту вивела свої основні підрозділи на територію Іраку, тому для сирійської вільної армії з’явилося вікно можливостей.
Малікі прекрасно використовує загрозу з боку ісламської держави для підтримки свого статусу і свого положення. Вкрай не популярний, корумпований політичний лідер, який довів країну до руїни, зараз використовує фактор міжконфесійного протистояння для збереження влади, має шанс на фоні шиїто-сунітської війни залишитись при владі.

Ситуація на Близькому Сході на пряму стосується України, але, на жаль, на неї мало звертають увагу. Сторін конфлікту багато. Це відволікає увагу від України. РФ значно легше буде проводити свої акції. Ресурси США обмежені, втрачається лідерство. Світовий сектор безпеки, консолідований на Заході не такий сильний. Україна, в першу чергу, програє від великої війни на Близькому Сході, яка стає ймовірною. Сторін багато, виходу немає.



В Криму в містечку Кольчугіно російським спецназом була захоплена мусульманська школа. Обшук тривав п’ять годин. 30 дітей перебували фактично у полоні невідомих людей, які не представились. Як потім стало відомо, що це так званий центр «Е», ФСБ РФ. В РФ прийнято шукати терористів та екстремістів там, де їх немає і таким чином створювати їх. Мусульмани Криму під страшною загрозою. Українські громадяни, українська влада, світові мусульманські організації мають відстоювати права кримських татар в Криму. Тому що за те, що ти мусульманин і не сподобався якомусь агенту ФСБ можебути загроза життю дітей і мирних громадян, проводитись репресії.
Переглядів: 917
 

Блоги

© 2014-2020 AnalytivTV - Всі права захищено.
Сайт разраблено - "РПК Эврика"